balance
- balance
- ['bæləns]
1. n
1) ва́ги, терези́
quick [Roman] balance — бе́змін; ка́нтар
2) рівнова́га
balance of forces — рівнова́га сил
balance of power — політи́чна рівнова́га
to keep one's balance — зберіга́ти рівнова́гу; перен. залиша́тися спокі́йним
to lose one's balance — упа́сти, втра́тити рівнова́гу; перен. втрача́ти ви́тримку (самовлада́ння)
to be off one's balance — втрача́ти душе́вну рівнова́гу
3) астр. Терези́
4) протива́га
5) ма́ятник; баланси́р
6) ком. бала́нс, са́льдо )
balance of payments — платі́жний бала́нс
balance of trade — акти́вний бала́нс
to strike a balance бух. — підбива́ти бала́нс; перен. роби́ти пі́дсумки
7) розм. за́лишок
2. v
1) балансува́ти; зберіга́ти рівнова́гу; зрівнова́жувати
2) ва́жити, зва́жувати; обду́мувати, обмірко́вувати
3) порі́внювати, співставля́ти
4) вага́тися
5) ком. підбива́ти бала́нс
to balance one's accounts — підсумо́вувати, підбива́ти пі́дсумки, зво́дити раху́нки
the accounts don't balance — раху́нки не схо́дяться
English-Ukrainian transcription dictionary .
2014.
:
Look at other dictionaries:
Balance — (de) … Kölsch Dialekt Lexikon
Balance — Bal ance (b[a^]l ans), n. [OE. balaunce, F. balance, fr. L. bilanx, bilancis, having two scales; bis twice (akin to E. two) + lanx plate, scale.] 1. An apparatus for weighing. [1913 Webster] Note: In its simplest form, a balance consists of a… … The Collaborative International Dictionary of English
balance — BALANCE. s. f. Instrument dont on se sert pour peser, composé de deux bassins de même poids, suspendus à un fléau. Balance juste. Fausse balance. Les bassins, les plats d une balance. La languette d une balance. Le fléau d une balance. Tenir la… … Dictionnaire de l'Académie Française 1798
balance — BALANCE. subst. f. Instrument à deux bassins servant à peser. Balance juste. fausse balance. les bassins de la balance. la languette de la balance. le fleau de la balance. tenir la balance juste. faire pencher la balance. On dit que, Le poids… … Dictionnaire de l'Académie française
Balance — Bal ance (b[a^]l ans), v. t. [imp. & p. p. {Balanced} (b[a^]l anst); p. pr. & vb. n. {Balancing} (b[a^]l an*s[i^]ng).] [From {Balance}, n.: cf. F. balancer.] 1. To bring to an equipoise, as the scales of a balance by adjusting the weights; to… … The Collaborative International Dictionary of English
balance — 1. The noun is about four centuries older than the verb, and has derived several figurative uses from its primary meaning of ‘an apparatus for weighing’, as for example in accounting (where the notion of balancing the books is ever present) and… … Modern English usage
balance — ► NOUN 1) an even distribution of weight ensuring stability. 2) mental or emotional stability. 3) a condition in which different elements are equal or in the correct proportions. 4) an apparatus for weighing, especially one with a beam and… … English terms dictionary
Balance — bezeichnet: Gleichgewicht (Physik), ein Gleichgewicht von entgegenwirkenden Kräften oder Aspekten oder einen Zustand der Ausgewogenheit Ausgeglichenheit Eigenschaften einer Datenstruktur; siehe Balancierter Baum Balance (Magazin), ein von der… … Deutsch Wikipedia
Balance — Saltar a navegación, búsqueda Balance puede referirse a: Balance (contabilidad), informe financiero que refleja la situación del patrimonio de una entidad en un momento determinado. Balance hídrico, el equilibrio entre todos los recursos hídricos … Wikipedia Español
balance — n 1 Balance, equilibrium, equipoise, poise, tension are comparable when denoting the stability or efficiency resulting from the equalization or exact adjustment of opposing forces. Balance suggests a steadiness that results when all parts are… … New Dictionary of Synonyms
balance — or Balance [bal′əns] n. [ME & OFr, prob. via ML < VL * bilancia < LL bilanx, having two scales < L bis, twice + lanx, a dish, scale < IE * elek , extended stem of base * el , to bend > ELBOW] 1. an instrument for weighing, esp. one … English World dictionary
